7 чудес Білокуракинщини


Найвідоміші місця Білокуракинського району Луганської області

Неділя, 25.06.2017, 16:58

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | 7 ЧУДЕС | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Павлівська срібна посудина

Павлівська срібна посудина
Павлівська срібна посудинаПавлівська срібна посудинаПавлівська срібна посудина

Скарби Білокуракинського краю

В епоху раннього залізного віку, тобто з початку І–го тис. до н. е., степи Білокуракинського краю були зайняті кочівними племенами, спочатку скіфами (VIII-IV ст. до н. е.), а потім - сарматами. Про сарматів у Білокуракинському краї свідчення достатньо переконливі. В 1928 році були розкопані пізньосарматські, точніше, аланські поховання, де були знайдені різноманітні знахідки. Так, в 1823 році на території села Павлівка була знайдена срібна посудина іранського виробництва, яка виготовлена близько V-VІ ст. н. е. Причини і обставини її виявлення і появи в цих краях археологам невідомі, але це констатується як факт.

Таке досить "своєрідне оточення" Білокуракинського району сарматською давниною цілком обнадійливе щодо подальшого виявлення матеріалів древніх іраномовних поселенців саме в нашому краї.

В Білокуракинському краєзнавчому музеї сьогодні на одному із стендів розміщені фотографії срібної посудини, яка була знайдена в кургані біля села Павлівка на початку ХIХ-го століття. Якщо уважно поглянути на ці зображення, то можна зробити висновок - це не просто посудина, я справжній витвір мистецтва, яким, можливо, користувались дуже заможні люди. На срібному глеку можна побачити зображення Сенмурва та дерева життя.

Зараз ця знахідка зберігається в Ермітажі.
Категорія: Павлівська срібна посудина | Додав: admin (27.04.2011)
Переглядів: 589 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Меню сайту

Форма входу

Пошук



Білокуракине - мій рідний дивокрай

Чудових селищ так багато,
Але найкращим в світі є,
Як сонце вранішнє, як свято,
Білокуракине моє.
Тут древня честь золотоглава
В курганах сивих спочива, -
То незгасима наша слава,
Землі історія жива.
В якій не був би чужодалі,
До білих гір ти повернись,
В години радості й печалі
За рідну землю помолись!
Так, ми – глибинка в Дикім полі,
Де захлинувсь ординській біг,
Жага краси й відрада волі,
І найсвятіший оберіг...
На карті пробуй відшукати
Непоказне, таке, як є,
На хліб та пісню пребагате
Білокуракине моє...
А люди тут – прості та щирі,
До краю віддані труду,
Живуть у злагоді та мирі,
В житті все роблять до ладу.

(Микола Коваль)


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0