Всього матеріалів в каталозі: 7
Показано матеріалів: 1-7 |
|
Площа Коноплянівського заказника близько 6 га, створений з метою охорони та збереження місць існування рідкісних, зникаючих видів рослин, а також підтримки загального екологічного балансу регіону. Розташований в селі Коноплянівка, входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне багатство і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, які перебувають під особливою охороною.
На території заказника ростуть рідкісні види рослин, які занесені в Червону книгу України. Серед них півонія вузьколиста і простріл чорніючий.
|
До 1901 року жителі сіл Цілуйкове та Паньківка були прихожанами церкви с.Олексіївка. На великі свята до олексіянської церкви сходилося дуже багато людей і вона не могла вмістити всіх бажаючих, тому у 1901 році було вирішено будувати церкву у с.Цілуйкове.
Розпочали будівництво з допомогою досвідченого архітектора, який був присланий вищим духовенством. Вище духовенство, також, допомогло з придбанням заліза та деяких архітектурних заготовок, все інше повинно було робитися з місцевих матеріалів та на пожертви віруючих прихожан.
На початку літа 1901 року розпочалося будівництво церкви...
|
Скарби Білокуракинського краю
В епоху раннього залізного віку, тобто з початку
І–го тис. до н. е., степи Білокуракинського краю були зайняті кочівними
племенами, спочатку скіфами (VIII-IV ст. до н. е.), а потім - сарматами. Про сарматів у Білокуракинському краї свідчення достатньо переконливі. В
1928 році були розкопані пізньосарматські, точніше, аланські поховання,
де були знайдені різноманітні знахідки. Так, в 1823 році на території села Павлівка була знайдена срібна
посудина іранського виробництва, яка виготовлена близько V-VІ ст. н. е.
Причини і обставини її виявлення і появи в цих краях археологам
невідомі, але це констатується як факт.
|
Диким полем, неозорим степом, де трава сягала
коневі по груди, на гнідому красені, немов стріла, летів вершник. А за
ним на відстані, яка то збільшувалась, то часом зменшувалась, гналось
дванадцять переслідувачів. Їх низькорослі коні ніби потонули в
незайманій траві, лише востроверхі малахаєві шапки бовваніли на поверхні
зеленого степового моря.
Втікач час від часу призупиняв коня, хутко розвертався назустріч
переслідувачам, вибирав соколиними очима найближчого ворога і мовчазний
політ його стріли закінчувався зойком. А таких за час погоні було вже
п’ятеро. Останні півкільцем стискували в лещата свою здобич… |
|
Меню сайту
Реклама
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
